ДЕРЕВО

Не зважаючи на завантаженість, купу проблем, курс гривні і на те, що начальник – підарас, знайдіть якусь хвилину часу, поїдьте на Видубичі і просто поговоріть з деревами… Ні, я не йопнувся…
Просто підійдіть і скажіть дереву: “Привіт, дерево! Ти пожовкло вже…” - Да, відповість дерево, - бо осінь, і Покрова”…. “То нічого”, - скажете ви, - Ти оживеш навесні і знову будеш зелене…” – Я знаю, - відповість дерево, - навесні всі оживають… Хоча не факт. Був у мене дід, він теж так казав, а на Різдво, ні з того - ні з сього впав на землю прямо в сніг… Правда, навколо нього тепер якісь нові дерева наросли, мабуть, онуки… -Мабуть, - скажете ви йому…
А ти знаєш, дерево, що на початку Андріївського узвозу росте стара липа… Її посадив ще, по-моєму, Петро Могила. І досі жива вона… А коло Полтави ростуть дуби Кочубея. Дуже давні… Але – живі… - Та знаю-знаю, відповість дерево… “По-моєму це чистий PR і реклама…” – Я даже про баобаб, чула, - скаже дерево… В Африці росте. То йому даже по тисячі год буває… Ну лічно ніколи не бачила… Баб бачила (вони в церкву приходять) а баобаб – ні… - Може, це якась лєгєнда і їх немає насправді… Може, й лєгенда, - скажете ви йому, щоб не розстраювать… А ти знаєш, дерево, я колись був в Африці і склав вірш про дерева… Який? - запитає дерево… -“Африканські чорні баби сильно люблять баобаби. Там на кожну з чорних баб, припадає баобаб. А українські баби люблять ягоди й гриби”… - Такоє, - відповість дерево… Ліріка… Кстаті, подивись там внизу у мене гриб росте… Красівий такий - червона шапка і білий горошок по ній… Можеш взять, єслі хочеш… - Добре! - скажете ви, - знову ж таки, щоб не розстраювать його…
Ну, пока, дерево! Побачимося навесні… - Пока! Давай побачимся, спасіба що прийшов… З нами рідко балакають, ну ми любимо поболтать вообще-то… Тільки не кажи нікому… - Ні, не скажу… Бувай!
Тепер можна обнять дерево… І навіть поцілувать його в кору… Щоб ніхто не бачив (бо, можуть мінтів визвать)… І пожать йому руку… В смислі лапу... В смислі – гілку…
Цілком можливо, що дерево вам не відповість нічого. Ну, це не важно… Це все-одно допомагає… На цілу зиму…

(С) Vitalii Chepynoga